панич —
[панич] -ниеча, ор. -ниечем, м. (на) -ниечев'і/-ниечу, кл. -ичу, мн. -ниеч'і, -ниеч'іў
Орфоепічний словник української мови
панич —
-а, ч. 1》 Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). || перен., ірон., зневажл. Молода людина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
панич —
Кручений панич, бот. багаторічна витка декоративна рослина родини берізкових із великими лійкуватими квітками. Коли б світло поширювалось із швидкістю 300 тисяч кілометрів за секунду, кожен промінь нагадував би кручений панич. (Т.1, кн.2:185).
Словник поетичної мови Василя Стуса
панич —
ПАНИ́Ч, а́, ч. 1. іст. Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). – У нашої старої пані Малії паничі були; Таки однолітки зо мною. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку (Т. Шевченко); Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко?...
Словник української мови у 20 томах
панич —
БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон.
Словник синонімів української мови
панич —
ПАНИ́Ч, а́, ч. 1. Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.). — У нашої старої пані Малії паничі були; Таки однолітки зо мною. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку (Шевч., II, 1953, 63); Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко?...
Словник української мови в 11 томах