панич
пани́ч
-а, ч.
1》 Молодий неодружений син пана, пані (у 1 знач.).
|| перен., ірон., зневажл. Молода людина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін.
2》 Неодружений молодий чоловік, що належав до привілейованих верств населення.
|| Зніжений, розпещений молодий чоловік; білоручка.
Великий тлумачний словник сучасної української мови