панок

Пано́к, панка́; -нки́, -нкі́в

Значення в інших словниках

1. панок — пано́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. панок — див. багатий; пан  Словник синонімів Вусика
3. панок — -нка, ч., розм. 1》 Небагатий поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні і Білорусі. 2》 Зневажл. до пан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. панок — ПАНО́К, нка́, ч., розм. 1. іст. Небагатий поміщик у старій Польщі, Литві, Україні і Білорусії. У декого з своїх громадян він купив кілька наділів, а потім у одного панка невеличкий клаптик землі (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. панок — ПАНО́К (небагатий поміщик), ПОЛУ́ПАНОК розм., ПІ́ДПАНОК заст. Гордий з панами та магнатами, Єремія не гордував з тими панками, що були менші за його і корились йому (І.  Словник синонімів української мови
6. панок — ПАНО́К, нка́, ч., розм. 1. Небагатий поміщик у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. У декого з своїх громадян він купив кілька наділів, а потім у одного панка невеличкий клаптик землі (Гр.  Словник української мови в 11 томах
7. панок — Панок, -нка м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Левиц. І. 13. ум. паночок.  Словник української мови Грінченка