панок

ПАНО́К, нка́, ч., розм.

1. іст. Небагатий поміщик у старій Польщі, Литві, Україні і Білорусії.

У декого з своїх громадян він купив кілька наділів, а потім у одного панка невеличкий клаптик землі (Б. Грінченко);

Вона бачила в панському дворі гарних дідичів-паничів, але багаті паничі її не сватали, а за бідних економів та польських панків її не дав би батько (І. Нечуй-Левицький);

Еней збудує сильне царство І заведе своє там панство. Не малий буде він панок. На панщину ввесь світ погонить (І. Котляревський).

2. зневажл. Зменш. до пан.

Дивляться – їде якийсь панок чи купець в бричці у триконь, добре убраний – у синій чуйці, з кримських смушків шапка (О. Стороженко);

– Не тікай, пане, не втечеш!.. Не втечеш – доля доганяє! Стій!.. – Заверещав панок. Гаряче дихання повстанського коня вже обпікало йому спину (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. панок — пано́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. панок — див. багатий; пан  Словник синонімів Вусика
3. панок — -нка, ч., розм. 1》 Небагатий поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні і Білорусі. 2》 Зневажл. до пан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. панок — ПАНО́К (небагатий поміщик), ПОЛУ́ПАНОК розм., ПІ́ДПАНОК заст. Гордий з панами та магнатами, Єремія не гордував з тими панками, що були менші за його і корились йому (І.  Словник синонімів української мови
5. панок — Пано́к, панка́; -нки́, -нкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. панок — ПАНО́К, нка́, ч., розм. 1. Небагатий поміщик у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. У декого з своїх громадян він купив кілька наділів, а потім у одного панка невеличкий клаптик землі (Гр.  Словник української мови в 11 томах
7. панок — Панок, -нка м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Левиц. І. 13. ум. паночок.  Словник української мови Грінченка