панцер —
ПА́НЦЕР див. па́нцир.
Словник української мови у 20 томах
панцер —
БРО́НЯ́ (захисне облицювання із сталевих плит або листів на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін.), ПА́НЦИР (ПА́НЦЕР). На морі, в небі й на землі пливуть із броні кораблі (В. Сосюра); Кулі з крупнокаліберних кулеметів б'ють по панциру (танка), як молотки в кузні (Ю. Яновський).
Словник синонімів української мови
панцер —
ПА́НЦЕР див. па́нцир.
Словник української мови в 11 томах
панцер —
Панцер, -ра м. Панцырь, броня. ЗОЮР. І. 159. Повкидала шляхта панцери й шишаки. К. Досв. 14.
Словник української мови Грінченка