панцер

(лицаря) лати, обладунок, сов. панцир; (крижаний) покрив, оболонка; (водолазний) скафандер.

Значення в інших словниках

1. панцер — па́нцер іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. панцер — див. панцир.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панцер — Броня  Словник чужослів Павло Штепа
4. панцер — ПА́НЦЕР див. па́нцир.  Словник української мови у 20 томах
5. панцер — БРО́НЯ́ (захисне облицювання із сталевих плит або листів на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін.), ПА́НЦИР (ПА́НЦЕР). На морі, в небі й на землі пливуть із броні кораблі (В. Сосюра); Кулі з крупнокаліберних кулеметів б'ють по панциру (танка), як молотки в кузні (Ю. Яновський).  Словник синонімів української мови
6. панцер — Па́нцер, -ра; -цери, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. панцер — ПА́НЦЕР див. па́нцир.  Словник української мови в 11 томах
8. панцер — Панцер, -ра м. Панцырь, броня. ЗОЮР. І. 159. Повкидала шляхта панцери й шишаки. К. Досв. 14.  Словник української мови Грінченка