петелька —
пете́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пете́льки
Орфографічний словник української мови
петелька —
[пеител'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -ел'кие/-еил'ки, -ел'ок /-еил'ок дв'і пеител'кие
Орфоепічний словник української мови
петелька —
-и, ж. 1》 Те саме, що петля 1), 4). 2》 Те саме, що петлиця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
петелька —
ПЕТЕ́ЛЬКА, и, ж. 1. Те саме, що петля́ 1, 4. [Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (З. Мороз); З саморобного ґудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (М.
Словник української мови у 20 томах
петелька —
бра́ти / взя́ти за пете́льки́ кого. 1. Загрожувати бійкою, починати бійку. Хлопець взяв товариша за петельки, коли той його образив (З усн. мови). 2. Рішуче наступати на кого-небудь, домагаючись чогось.
Фразеологічний словник української мови
петелька —
ПЕТЛЯ́ (частина мотузки, ремінця тощо, складена кільцем), ПЕТЕ́ЛЬКА, СКРУТ діал., СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал.; ЗА́ШМОРГ (кільце, що затягується). Вершник схилився з сідла і зручним помахом свого петлею скрученого батога підхопив хижака з землі (О.
Словник синонімів української мови
петелька —
ПЕТЕ́ЛЬКА, и, ж. 1. Те саме, що петля́ 1, 4. [Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (Мороз, П’єси, 1959, 68); З саморобного гудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (Стельмах, II, 1962, 12)...
Словник української мови в 11 томах
петелька —
Пете́лька, -ки ж. 1) ум. отъ петля. за петельки вхопив. Схватилъ за грудь. Новомоск. у. 2) мн. Переплетенныя веревочки, въ которыхъ носятъ горшки съ кушаньемъ въ поле. Угор. 3) мн. Веревки, сложенныя въ петлю: въ нихъ, на небольшія разстоянія, носятъ охапки сѣна. Шух. I. 171.
Словник української мови Грінченка