петелька

ПЕТЛЯ́ (частина мотузки, ремінця тощо, складена кільцем), ПЕТЕ́ЛЬКА, СКРУТ діал., СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал.; ЗА́ШМОРГ (кільце, що затягується). Вершник схилився з сідла і зручним помахом свого петлею скрученого батога підхопив хижака з землі (О. Досвітній); Довго уникав обережний птах підступної петельки, а потім все-таки впіймався (О. Донченко); Мов Лаокоон серед змій, Так люд увесь в тих путах в'ється... Ох, і коли ж той скрут страшний На тілі велетня порветься? (І. Франко); Вуж, високо піднявши голову, з силою стискає своїми величезними скрутелями добичу (І. Франко); Обережно намацав (льотчик) на вікні ручку, прив'язав до неї шматок стропа й заходився робити зашморг (Ю. Яновський).

ПЕТЛЯ́ (для застібання), ПЕТЕ́ЛЬКА, БА́БКА (металева, на яку застібають гаплик); ПЕТЛИ́ЦЯ (на вилогах). Мені здається, що петлі моєї куртки от-от тріснуть і ґудзики з силою посиплються додолу (П. Колесник); — Ідіть додому, — сказала Ольга до Завадкової, розгублено запинаючи аж під шию петельки на халаті (Ірина Вільде); Лисенко у чорному фраку.. з білою квіткою у петлиці (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. петелька — пете́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пете́льки  Орфографічний словник української мови
2. петелька — [пеител'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -ел'кие/-еил'ки, -ел'ок /-еил'ок дв'і пеител'кие  Орфоепічний словник української мови
3. петелька — -и, ж. 1》 Те саме, що петля 1), 4). 2》 Те саме, що петлиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. петелька — Пете́лька, -льки, -льці; -те́льки, -те́льок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. петелька — ПЕТЕ́ЛЬКА, и, ж. 1. Те саме, що петля́ 1, 4. [Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (З. Мороз); З саморобного ґудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (М.  Словник української мови у 20 томах
6. петелька — бра́ти / взя́ти за пете́льки́ кого. 1. Загрожувати бійкою, починати бійку. Хлопець взяв товариша за петельки, коли той його образив (З усн. мови). 2. Рішуче наступати на кого-небудь, домагаючись чогось.  Фразеологічний словник української мови
7. петелька — ПЕТЕ́ЛЬКА, и, ж. 1. Те саме, що петля́ 1, 4. [Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (Мороз, П’єси, 1959, 68); З саморобного гудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (Стельмах, II, 1962, 12)...  Словник української мови в 11 томах
8. петелька — Пете́лька, -ки ж. 1) ум. отъ петля. за петельки вхопив. Схватилъ за грудь. Новомоск. у. 2) мн. Переплетенныя веревочки, въ которыхъ носятъ горшки съ кушаньемъ въ поле. Угор. 3) мн. Веревки, сложенныя въ петлю: въ нихъ, на небольшія разстоянія, носятъ охапки сѣна. Шух. I. 171.  Словник української мови Грінченка