плямувати —
плямувати – таврувати Ці дієслова не можна назвати синонімами. Плямувати у прямому значенні – “бруднити, лишати плями” (“Його запилені черевики плямували білину її плаття” – Яків Баш); у переносному – “компрометувати себе” (“Шкода, щоб такий козарлюга...
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
плямувати —
плямува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
плямувати —
див. ганьбити
Словник синонімів Вусика
плямувати —
-мую, -муєш, недок., перех. 1》 Те саме, що плямити 1). 2》 перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити. 3》 перен. Виражати осуд, засуджувати кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
плямувати —
ПЛЯМУВА́ТИ, му́ю, му́єш, недок., кого, що. 1. Те саме, що плями́ти 1. Його запилені черевички плямували білину її плаття, та вона й не помічала цього (Яків Баш); Дощ видзвонював по капоту і кабіні, плямував вітрове скло (М. Циба). 2. перен.
Словник української мови у 20 томах
плямувати —
ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...
Словник синонімів української мови
плямувати —
ПЛЯМУВА́ТИ, му́ю, му́єш, недок., перех. 1. Те саме, що плями́ти 1. Його запилені черевички плямували білину її плаття, та вона й не помічала цього (Баш, Надія, 1960, 83). 2. перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити.
Словник української мови в 11 томах
плямувати —
Плямува́ти, -му́ю, -єш гл. = плямити. Шкода й меча об тебе плямувати. К. Бай. 92.
Словник української мови Грінченка