плямувати
ПЛЯМУВА́ТИ, му́ю, му́єш, недок., перех.
1. Те саме, що плями́ти 1.
Його запилені черевички плямували білину її плаття, та вона й не помічала цього (Баш, Надія, 1960, 83).
2. перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити.
[Найстаріший гість:] Своячка наша має повну волю чинити все, що не плямує честі імення де-Мендозів (Л. Укр., III, 1952, 406);
— Свойого чесного дому я не дам плямувати (Фр., VII, 1951, 418);
— А що він зрадник і собака, так це я йому в вічі кину. Бо ж шкода, щоб такий козарлюга, як Сагайдак, плямував себе зрадою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 431).
3. перен. Виражати осуд, засуджувати кого-, що-небудь.
Письменниця [Марко Вовчок] плямує жорстоку систему кріпосництва (Укр. літ., 8, 1957, 236);
Він [Фур’є] плямував конкуренцію, безплановість і безладність виробництва при капіталізмі (Нова іст., 1956, 120);
Плямувати зрадників народу.
Словник української мови (СУМ-11)