плямувати
ПЛЯМУВА́ТИ, му́ю, му́єш, недок., кого, що.
1. Те саме, що плями́ти 1.
Його запилені черевички плямували білину її плаття, та вона й не помічала цього (Яків Баш);
Дощ видзвонював по капоту і кабіні, плямував вітрове скло (М. Циба).
2. перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити.
[Найстаріший гість:] Своячка наша має повну волю чинити все, що не плямує честі імення де-Мендозів (Леся Українка);
– Свойого чесного дому я не дам плямувати (І. Франко);
– А що він зрадник і собака, так це я йому в вічі кину. Бо ж шкода, щоб такий козарлюга, як Сагайдак, плямував себе зрадою (З. Тулуб);
Але з сьогоднішнього дня змінила: тепер я кокотка. Мій фах тепер. їздити по шинках і плямувати честь нашої фамілії (В. Винниченко).
3. перен. Виражати осуд, засуджувати кого-, що-небудь.
Плямувати зрадників народу.
Словник української мови (СУМ-20)