поводар

Повода́р, -ря; -дарі, -рів

Значення в інших словниках

1. поводар — повода́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поводар — див. апостол  Словник синонімів Вусика
3. поводар — -я, ч. Те саме, що поводир.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поводар — ПОВОДА́Р, я́, ч. Те саме, що поводи́р. Там лірник сидів собі долі, – край нього Поводар, хлоп'ятко малеє (Леся Українка); * Образно. [Борис:] Я буду твоєю ненею, твоїм поводарем! (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
5. поводар — ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння).  Словник синонімів української мови
6. поводар — ПОВОДА́Р, я>, ч. Те саме, що поводи́р. Там лірник сидів собі долі, — край нього Поводар, хлоп’ятко малеє (Л. Укр., І, 1951, 345); *Образно. [Борис:] Я буду твоєю ненею, твоїм поводарем! (Кроп., І, 1958, 396).  Словник української мови в 11 томах