Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

повідчиняти

Повідчиня́ти, -ня́ю, -ня́єш

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. повідчиняти — повідчиня́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. повідчиняти — -яю, -яєш і рідко повідчинювати, -юю, -юєш, док., перех. Відчинити все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повідчиняти — ПОВІДЧИНЯ́ТИ, ПООДЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОВІДЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., що. Відчинити все або багато чого-небудь. Безбородько підійшов до вікна, щоб відчинити його навстіж, бо тітка Клавда казала повідчиняти тільки кватирки (Ірина Вільде)...  Словник української мови у 20 томах
  4. повідчиняти — ПОВІДЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОВІДЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Відчинити все або багато чого-небудь. Безбородько підійшов до вікна, щоб відчинити його навстіж, бо тітка Клавда казала повідчиняти тільки кватирки (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах
  5. повідчиняти — Повідчиняти, -наю, -єш гл. Отворить (во множествѣ). Срібні ворота повідчиняли, вороні коні повипускали. Чуб. III. 357. Царські врата повідчинювані. Грин. III. 147.  Словник української мови Грінченка