повідчиняти

ПОВІДЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОВІДЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Відчинити все або багато чого-небудь.

Безбородько підійшов до вікна, щоб відчинити його навстіж, бо тітка Клавда казала повідчиняти тільки кватирки (Вільде, Сестри.., 1958, 198);

І де є який закапелок — усюди, усе покаже [Денис] і скрині повідчиня (Кв.-Осн., II, 1956, 399).

Значення в інших словниках

1. повідчиняти — повідчиня́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. повідчиняти — -яю, -яєш і рідко повідчинювати, -юю, -юєш, док., перех. Відчинити все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повідчиняти — Повідчиня́ти, -ня́ю, -ня́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повідчиняти — ПОВІДЧИНЯ́ТИ, ПООДЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОВІДЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., що. Відчинити все або багато чого-небудь. Безбородько підійшов до вікна, щоб відчинити його навстіж, бо тітка Клавда казала повідчиняти тільки кватирки (Ірина Вільде)...  Словник української мови у 20 томах
5. повідчиняти — Повідчиняти, -наю, -єш гл. Отворить (во множествѣ). Срібні ворота повідчиняли, вороні коні повипускали. Чуб. III. 357. Царські врата повідчинювані. Грин. III. 147.  Словник української мови Грінченка