повідчиняний

ПОВІДЧИ́НЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідчиня́ти.

Ішли і бачили засідланих коней попід хатами і чули голосні плачі в навстіж повідчиняних дверях (Гончар, II, 1959, 90).

Значення в інших словниках

1. повідчиняний — повідчи́няний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повідчиняний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повідчиняти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повідчиняний — Повідчи́няний, -на, -не; звич. мн.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повідчиняний — ПОВІДЧИ́НЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повідчиня́ти. Ішли і бачили засідланих коней попід хатами і чули голосні плачі в навстіж повідчиняних дверях (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах