повіт —
пові́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
повіт —
див. ОКРУГА.
Словник синонімів Караванського
повіт —
-у, ч., іст. У дореволюційній Росії та в СРСР до районування 1929 р. – адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії. || розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці. || розм. Повітове місто.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повіт —
ПОВІ́Т, у, ч. У царській Росії і в СРСР до районування 1929 р. – адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії.
Словник української мови у 20 томах
повіт —
повіт (повѢт) одиниця адміністративного поділу, адміністративно-територіальні одиниці, на які поділялися воєводства
Словник застарілих та маловживаних слів
повіт —
ПОВІ́Т, у, ч. У дореволюційній Росії і в СРСР до районування 1929 р. — адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії.
Словник української мови в 11 томах
повіт —
Повіт, -ту м. 1) Уѣздъ. Левиц. Пов. 208. Таких ведмедів на приміті ще трохи є у нашому повіті. Гліб. 2) повітами. Мѣстами, полосами. Оцей сніг випав не скрізь, а повітами: от за Любар, то й нема вже. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка