повіт

ПОВІ́Т, у, ч.

У царській Росії і в СРСР до районування 1929 р. – адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії.

Чорний гай далеко, у іншому повіті, і Кармелю туди нема по що братись (Марко Вовчок);

– Кращого бочкаря [бондаря], як Матвій Вирвикишка.., хоч і п'ять повітів обійди, то й то не знайдеш (Григорій Тютюнник);

// розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці.

Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне, І ввесь був зібраний повіт (І. Котляревський);

Не один повіт знав о. Хведора; його знала навіть уся губернія (І. Нечуй-Левицький);

// розм. Повітове місто.

Юхрим таки доскочив свого: .. вискочив у повіт і працює там аж фінінспектором (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. повіт — пові́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. повіт — див. ОКРУГА.  Словник синонімів Караванського
3. повіт — -у, ч., іст. У дореволюційній Росії та в СРСР до районування 1929 р. – адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії. || розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці. || розм. Повітове місто.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повіт — Пові́т, -ту, -тові, в -ті; -ві́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повіт — повіт (повѢт) одиниця адміністративного поділу, адміністративно-територіальні одиниці, на які поділялися воєводства  Словник застарілих та маловживаних слів
6. повіт — ПОВІ́Т, у, ч. У дореволюційній Росії і в СРСР до районування 1929 р. — адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії.  Словник української мови в 11 томах
7. повіт — Повіт, -ту м. 1) Уѣздъ. Левиц. Пов. 208. Таких ведмедів на приміті ще трохи є у нашому повіті. Гліб. 2) повітами. Мѣстами, полосами. Оцей сніг випав не скрізь, а повітами: от за Любар, то й нема вже. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка