повіт
ПОВІ́Т, у, ч. У дореволюційній Росії і в СРСР до районування 1929 р. — адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії.
Чорний гай далеко, у іншому повіті, і Кармелю туди нема по що братись (Вовчок, І, 1955, 357);
— Кращого бочкаря, як Матвій Вирвикишка.., хоч і п’ять повітів обійди, то й то не знайдеш (Тют., Вир, 1964, 287);
// розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці.
Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне, І ввесь був зібраний повіт (Котл., І, 1952, 171);
Не один повіт знав о. Хведора; його знала навіть уся губернія (Н.-Лев., І, 1956, 116);
// розм. Повітове місто.
Юхрим таки доскочив свого: ..вискочив у повіт і працює там аж фінінспектором (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 117).
Словник української мови (СУМ-11)