поглумитися

Поглуми́тися, -млю́ся, -ми́шся з кого, з чого

Значення в інших словниках

1. поглумитися — поглуми́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поглумитися — -млюся, -мишся; мн. поглумляться; док. 1》 Док. до глумитися. 2》 Учинити наругу; наругатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поглумитися — ПОГЛУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. поглумля́ться; док. 1. Док. до глуми́тися. Чіпка був “виродок”... Як же Чіпку прийняти дітям до іграшки?! Хіба, щоб поглумитися... (Панас Мирний); Славко питався за Краньцовського ..  Словник української мови у 20 томах
4. поглумитися — ОСКВЕРНИ́ТИ (порушити чистоту, святість чого-небудь; поставитися до чогось високого, святого неналежним чином, принизливо), НАРУГА́ТИСЯ з чого, над чим, ПОГЛУМИ́ТИСЯ з чого, над чим, ОПОГА́НИТИ, СПОГА́НИТИ розм., ЗАПОГА́НИТИ розм., ОМЕРЗИ́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. поглумитися — ПОГЛУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. поглумля́ться; док. 1. Док. до глуми́тися. Чіпка був «виродок»… Як же Чіпку прийняти дітям до іграшки?! Хіба, щоб поглумитися… (Мирний, II, 1954, 46); Славко питався за Краньцовського..  Словник української мови в 11 томах
6. поглумитися — Поглумитися, -млю́ся, -мишся гл. Насмѣяться. Почув Господь — і сміхом, посміявся, на небі з них, безумних, поглумився. К. Псал. 3.  Словник української мови Грінченка