Великий тлумачний словник сучасної мови

поглумитися

поглуми́тися

-млюся, -мишся; мн. поглумляться; док.

1》 Док. до глумитися.

2》 Учинити наругу; наругатися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поглумитися — поглуми́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поглумитися — Поглуми́тися, -млю́ся, -ми́шся з кого, з чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. поглумитися — ПОГЛУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. поглумля́ться; док. 1. Док. до глуми́тися. Чіпка був “виродок”... Як же Чіпку прийняти дітям до іграшки?! Хіба, щоб поглумитися... (Панас Мирний); Славко питався за Краньцовського ..  Словник української мови у 20 томах
  4. поглумитися — ОСКВЕРНИ́ТИ (порушити чистоту, святість чого-небудь; поставитися до чогось високого, святого неналежним чином, принизливо), НАРУГА́ТИСЯ з чого, над чим, ПОГЛУМИ́ТИСЯ з чого, над чим, ОПОГА́НИТИ, СПОГА́НИТИ розм., ЗАПОГА́НИТИ розм., ОМЕРЗИ́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
  5. поглумитися — ПОГЛУМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. поглумля́ться; док. 1. Док. до глуми́тися. Чіпка був «виродок»… Як же Чіпку прийняти дітям до іграшки?! Хіба, щоб поглумитися… (Мирний, II, 1954, 46); Славко питався за Краньцовського..  Словник української мови в 11 томах
  6. поглумитися — Поглумитися, -млю́ся, -мишся гл. Насмѣяться. Почув Господь — і сміхом, посміявся, на небі з них, безумних, поглумився. К. Псал. 3.  Словник української мови Грінченка