поглянути —
погля́нути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
поглянути —
-ну, -неш, док. 1》 Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь. 2》 Особисто простежити за ким-, чим-небудь; самому побачити щось. 3》 Оглянути, розглянути кого-, що-небудь із метою ознайомлення. Як [я] погляну; Як поглянути, вставн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поглянути —
ПОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док. 1. Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь. Поглянула [Хима] навкруги – нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Марко Вовчок); Княгиня Ольга подивилась на мужів і бояр...
Словник української мови у 20 томах
поглянути —
ПОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док. 1. Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь. Поглянула [Хима] навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Вовчок, І, 1955, 52); Княгиня Ольга подивилась на мужів і бояр...
Словник української мови в 11 томах
поглянути —
Поглянути, -ну, -неш гл. Взглянуть. І багата, і хороша, хто погляне — ахне. Чуб. V. 37. Погляну я у віконце. Чуб. V. 649.
Словник української мови Грінченка