поглянути

погля́нути

-ну, -неш, док.

1》 Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь.

2》 Особисто простежити за ким-, чим-небудь; самому побачити щось.

3》 Оглянути, розглянути кого-, що-небудь із метою ознайомлення.

Як [я] погляну; Як поглянути, вставн. речення — з першого враження.

4》 перен. Звернути увагу на кого-, що-небудь.

|| Звернутися думками до кого-, чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. поглянути — погля́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поглянути — Погля́нути, -гля́ну, -гля́неш; погля́нь, погля́ньмо, -гля́ньте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. поглянути — ПОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док. 1. Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь. Поглянула [Хима] навкруги – нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Марко Вовчок); Княгиня Ольга подивилась на мужів і бояр...  Словник української мови у 20 томах
4. поглянути — ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці!...  Словник синонімів української мови
5. поглянути — ПОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док. 1. Спрямувати, скерувати погляд, зір кудись, на кого-, що-небудь. Поглянула [Хима] навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Вовчок, І, 1955, 52); Княгиня Ольга подивилась на мужів і бояр...  Словник української мови в 11 томах
6. поглянути — Поглянути, -ну, -неш гл. Взглянуть. І багата, і хороша, хто погляне — ахне. Чуб. V. 37. Погляну я у віконце. Чуб. V. 649.  Словник української мови Грінченка