подоїти —
подої́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
подоїти —
-дою, -доїш, док., перех. 1》 Док. до доїти 1). 2》 перен., розм. Необмежено скористатися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобути від когось матеріальну допомогу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подоїти —
ПОДОЇ́ТИ, дою́, до́їш; наказ. сп. поді́й; док., кого. 1. Док. до дої́ти 1. Вийду вранці до корови, Я корову напою, Подою (Т. Шевченко); Подоївши вівці, зайшла [мати] в хату (А. Головко). 2. перен., розм.
Словник української мови у 20 томах
подоїти —
ДОЇ́ТИ, ЦЯ́ПАТИ діал.; ВИДО́ЮВАТИ, ЗДО́ЮВАТИ (добувати все молоко з вимені). — Док.: подої́ти, ви́доїти, здої́ти. Катря.. доїла собі, чимось своїм заклопотана, і насторожилась враз, коли хлопці нагло урвали розмову..
Словник синонімів української мови
подоїти —
ПОДОЇ́ТИ, дою́, до́їш; наказ. сп. поді́й; док., перех. 1. Док. до дої́ти 1. Вийду вранці до корови, Я корову напою, Подою (Шевч., І, 1963, 135); Подоївши вівці, зайшла [мати] в хату (Головко, II, 1957, 199). 2. перен., розм.
Словник української мови в 11 томах
подоїти —
Подоїти, -дою́, -їш гл. Подоить. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала. Чуб.
Словник української мови Грінченка