пождати —
пожда́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
пождати —
-жду, -ждеш, док. 1》 перех. і без додатка. Ждати якийсь час. || наказ. сп. пожди, пождіть. Уживається в знач.: не йди (не йдіть), побудь (побудьте) на місці, зупинись (зупиніться), почекай (почекайте). 2》 неперех., з чим і без додатка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пождати —
ПОЖДА́ТИ, жду́, жде́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Якийсь час перебувати де-небудь, щоб зустрітися з кимсь; розраховувати на появу когось, чогось; сподіватися на слушний момент тощо.
Словник української мови у 20 томах
пождати —
ПОЖДА́ТИ, жду́, жде́ш, док. 1. перех. і без додатка. Ждати якийсь час. Прийшов [Еней] к Троянцям помаленьку І крався нишком, потихеньку, Де їм велів себе пождать (Котл., І, 1952, 156); [Галина:] Не йди, мила, за другого, Пожди мене, молодого (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
пождати —
Пождати, -жду, -жде́ш гл. Обождать, подождать. Пожди, небого! ще козак за мною їде. Г. Барв. 380. А пожди но! Н. Вол. у. Чи зараз, чи пождавши поїдеш? Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка