Значення в інших словниках
-
покарати —
покара́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
покарати —
зняти голову кому; дати (всипати) перцю кому; всипати по перше (по шосте) число кому, рідко; надрати (накрутити, нам’яти) вуха (уші) кому; наскубти вуха (чуба, чуприну) кому; намилити шию (голову) кому; показати, де раки зимують кому...
Словник фразеологічних синонімів
-
покарати —
Скарати, накарати і всі п. ф. від КАРАТИ.
Словник синонімів Караванського
-
покарати —
див. карати
Словник синонімів Вусика
-
покарати —
-аю, -аєш, док., перех. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. || Побити за якусь провину. || Стратити, знищити, убити. Покарати на смерть.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
покарати —
ПОКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. Недолю співаю козацького краю; Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, Щоб і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За...
Словник української мови у 20 томах
-
покарати —
КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
-
покарати —
ПОКАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накласти кару за який-небудь злочин, якусь провину і т. ін. Недолю співаю козацького краю; Слухайте ж, щоб дітям потім розказать, Щоб і діти знали, внукам розказали, Як козаки шляхту тяжко покарали За...
Словник української мови в 11 томах
-
покарати —
Покара́ти, -ра́ю, -єш гл. Наказать. Бог все бачить, а вже разом покарає на тім світі. Ном. № 52.
Словник української мови Грінченка