поклювати —
поклюва́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
поклювати —
-юю, -юєш, док., перех. 1》 З'їсти, хапаючи дзьобом усе чи багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. 2》 Клювати якийсь час.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поклювати —
ПОКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., що. 1. З'їсти, хапаючи дзьобом все або багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. Вже поклювали все насіння у нього [соняшника] горобці давно (В. Сосюра); Став він [зайчик] півня підкликати: – Треба шашіль поклювати! (І.
Словник української мови у 20 томах
поклювати —
ПОКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех. 1. З’їсти, хапаючи дзьобом все або багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. Вже поклювали все насіння у нього [соняшника] горобці давно (Сос.
Словник української мови в 11 томах
поклювати —
Поклювати, -клюю́, -є́ш гл. Поклевать, исклевать. Чуб. V. 297. Курчатам пшона посипала, а кури поклювали. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка