поклювати

ПОКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., що.

1. З'їсти, хапаючи дзьобом все або багато чого-небудь (про птахів); подзьобати.

Вже поклювали все насіння у нього [соняшника] горобці давно (В. Сосюра);

Став він [зайчик] півня підкликати: – Треба шашіль поклювати! (І. Нехода).

2. Клювати якийсь час.

Пролопотіла по лататті водяна курочка, зупинилась, поклювала щось .. і знову пострибала в ситняк (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. поклювати — поклюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поклювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 З'їсти, хапаючи дзьобом усе чи багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. 2》 Клювати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поклювати — Поклюва́ти, -клюю́, -клює́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поклювати — ПОКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех. 1. З’їсти, хапаючи дзьобом все або багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. Вже поклювали все насіння у нього [соняшника] горобці давно (Сос.  Словник української мови в 11 томах
5. поклювати — Поклювати, -клюю́, -є́ш гл. Поклевать, исклевать. Чуб. V. 297. Курчатам пшона посипала, а кури поклювали. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка