Великий тлумачний словник сучасної мови

поклювати

поклюва́ти

-юю, -юєш, док., перех.

1》 З'їсти, хапаючи дзьобом усе чи багато чого-небудь (про птахів); подзьобати.

2》 Клювати якийсь час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поклювати — поклюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поклювати — ПОКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., що. 1. З'їсти, хапаючи дзьобом все або багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. Вже поклювали все насіння у нього [соняшника] горобці давно (В. Сосюра); Став він [зайчик] півня підкликати: – Треба шашіль поклювати! (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. поклювати — Поклюва́ти, -клюю́, -клює́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поклювати — ПОКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех. 1. З’їсти, хапаючи дзьобом все або багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. Вже поклювали все насіння у нього [соняшника] горобці давно (Сос.  Словник української мови в 11 томах
  5. поклювати — Поклювати, -клюю́, -є́ш гл. Поклевать, исклевать. Чуб. V. 297. Курчатам пшона посипала, а кури поклювали. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка