покоївка —
покої́вка іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
покоївка —
-и, ж. Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покоївка —
ПОКОЇ́ВКА, и, ж. Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі. Сніг мете степами, Вітер порохами, Покоївка в хаті робить те Щіткою своєю (І.
Словник української мови у 20 томах
покоївка —
СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал.
Словник синонімів української мови
покоївка —
ПОКОЇ́ВКА, и, ж. Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі. Сніг мете степами, Вітер порохами, Покоївка в хаті робить те Щіткою своєю (Фр., XI, 1952, 272); За Юзею йшла покоївка з кошиком, повним стрічок (Л.
Словник української мови в 11 томах
покоївка —
Покої́вка, -ки ж. Горничная. З панею наїхала польська двірня, польки-покоївки. Левиц. І. 159.
Словник української мови Грінченка