покоївка

ПОКОЇ́ВКА, и, ж.

Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі.

Сніг мете степами, Вітер порохами, Покоївка в хаті робить те Щіткою своєю (І. Франко);

За Юзею йшла покоївка з кошиком, повним стрічок (Леся Українка);

Люба почервоніла: було неприємно, що мати знову гримає на покоївку чи куховарку (П. Кочура).

Значення в інших словниках

1. покоївка — покої́вка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. покоївка — -и, ж. Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покоївка — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал.  Словник синонімів української мови
4. покоївка — Покої́вка, -вки, -вці; -ї́вки, -ї́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. покоївка — ПОКОЇ́ВКА, и, ж. Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі. Сніг мете степами, Вітер порохами, Покоївка в хаті робить те Щіткою своєю (Фр., XI, 1952, 272); За Юзею йшла покоївка з кошиком, повним стрічок (Л.  Словник української мови в 11 томах
6. покоївка — Покої́вка, -ки ж. Горничная. З панею наїхала польська двірня, польки-покоївки. Левиц. І. 159.  Словник української мови Грінченка