покуть —
-я, ч. Те саме, що покуття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покуть —
по́куть іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
покуть —
ПО́КУТЬ, я, ч. Те саме, що по́куття. Маруся сідає за столом на покуті, коло неї старша дружка (І. Нечуй-Левицький); В поліській хаті Коласа книжки Лежать на покуті (М. Рильський).
Словник української мови у 20 томах
покуть —
ПО́КУТЬ, я, ч. Те саме, що по́куття. Маруся сідає за столом на покуті, коло неї старша дружка (Н.-Лев., II, 1956, 422); В поліській хаті Коласа книжки Лежать на покуті (Рильський, Сад.., 1955, 33).
Словник української мови в 11 томах
покуть —
Покуть, -тя м. = Покуття. Рудч. Ск. І. 40.
Словник української мови Грінченка