покуть

ПО́КУТЬ, я, ч. Те саме, що по́куття.

Маруся сідає за столом на покуті, коло неї старша дружка (Н.-Лев., II, 1956, 422);

В поліській хаті Коласа книжки Лежать на покуті (Рильський, Сад.., 1955, 33).

Значення в інших словниках

1. покуть — див. куток  Словник синонімів Вусика
2. покуть — -я, ч. Те саме, що покуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покуть — по́куть іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. покуть — ПО́КУТЬ, я, ч. Те саме, що по́куття. Маруся сідає за столом на покуті, коло неї старша дружка (І. Нечуй-Левицький); В поліській хаті Коласа книжки Лежать на покуті (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
5. покуть — По́куть, -тя; на по́куті; див. по́куття  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. покуть — Покуть, -тя м. = Покуття. Рудч. Ск. І. 40.  Словник української мови Грінченка