полинути —
[полинутие] -ну, -неиш, нак. -ин', -ин'теи
Орфоепічний словник української мови
полинути —
-ну, -неш, док., поет. 1》 Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). || Почати переміщатися, пересуватись у просторі (про літаки, ракети і т. ін.). 2》 Легко, плавно попливти. || Почати текти. 3》 Поїхати, піти, побігти куди-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
полинути —
поли́нути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
полинути —
ПОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (І. Нечуй-Левицький); Кравчина випускає гусей. Тривожно і радісно злетіли сірі гуси вгору і полинули, полинули...
Словник української мови у 20 томах
полинути —
пла́вом пливти́ (плисти́, ли́нути і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, поли́нути і т. ін.). 1. Рухатися безперервним потоком (про людей). Все більшало людей на вулицях. Плавом пливла колона. Вона все зростала (Ю.
Фразеологічний словник української мови
полинути —
ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ...
Словник синонімів української мови
полинути —
ПОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (Н.-Лев., III, 1956, 291); Кравчина випускає гусей.
Словник української мови в 11 томах
полинути —
Полинути, -ну́, -не́ш гл. Полетѣть. Ой коли б я зозуля, я б до неба полинула. Макс. Козак як голуб: знявся та й полинув. Ном. № 785.
Словник української мови Грінченка