полинути

Поли́нути, -ну, -ли́неш; поли́нь, -ли́ньмо, -ли́ньте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полинути — [полинутие] -ну, -неиш, нак. -ин', -ин'теи Орфоепічний словник української мови
  2. полинути — -ну, -неш, док., поет. 1》 Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). || Почати переміщатися, пересуватись у просторі (про літаки, ракети і т. ін.). 2》 Легко, плавно попливти. || Почати текти. 3》 Поїхати, піти, побігти куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полинути — поли́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. полинути — ПОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (І. Нечуй-Левицький); Кравчина випускає гусей. Тривожно і радісно злетіли сірі гуси вгору і полинули, полинули... Словник української мови у 20 томах
  5. полинути — пла́вом пливти́ (плисти́, ли́нути і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, поли́нути і т. ін.). 1. Рухатися безперервним потоком (про людей). Все більшало людей на вулицях. Плавом пливла колона. Вона все зростала (Ю. Фразеологічний словник української мови
  6. полинути — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ... Словник синонімів української мови
  7. полинути — ПОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (Н.-Лев., III, 1956, 291); Кравчина випускає гусей. Словник української мови в 11 томах
  8. полинути — Полинути, -ну́, -не́ш гл. Полетѣть. Ой коли б я зозуля, я б до неба полинула. Макс. Козак як голуб: знявся та й полинув. Ном. № 785. Словник української мови Грінченка