1. Фразеологічний словник української мови

полинути

пла́вом пливти́ (плисти́, ли́нути і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, поли́нути і т. ін.). 1. Рухатися безперервним потоком (про людей). Все більшало людей на вулицях. Плавом пливла колона. Вона все зростала (Ю. Збанацький); // Прибувати у великій кількості кудись або відбувати звідкісь. (Яким:) Народ так плавом і пливе до Хмельницького (Б. Грінченко); Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (О. Гончар); Плавом поплив людський натовп з шкільного подвір’я (Ю. Збанацький). як плав пливе́. Народ як плав пливе; його (Тихона) сини і батраки знай відважують, а він тільки роздає (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Безперервно збільшуватися, надходячи у великій кількості. Багатство садів, безмежного поля, лісів плавом пливло до княжих .. сусіків (С. Скляренко); Війна принесла великі прибутки, і до Макарової кишені плавом пливли гроші (І. Кочерга).

поли́нути ду́мкою (думка́ми, мрі́ями) куди, поет. Уявляти себе де-небудь в іншому місці. Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем (Леся Українка); Михайло мимоволі полинув думками в Каховку (М. Зарудний); Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії… (І. Волошин).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полинути — [полинутие] -ну, -неиш, нак. -ин', -ин'теи Орфоепічний словник української мови
  2. полинути — -ну, -неш, док., поет. 1》 Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). || Почати переміщатися, пересуватись у просторі (про літаки, ракети і т. ін.). 2》 Легко, плавно попливти. || Почати текти. 3》 Поїхати, піти, побігти куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полинути — поли́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. полинути — ПОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (І. Нечуй-Левицький); Кравчина випускає гусей. Тривожно і радісно злетіли сірі гуси вгору і полинули, полинули... Словник української мови у 20 томах
  5. полинути — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ... Словник синонімів української мови
  6. полинути — Поли́нути, -ну, -ли́неш; поли́нь, -ли́ньмо, -ли́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. полинути — ПОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (Н.-Лев., III, 1956, 291); Кравчина випускає гусей. Словник української мови в 11 томах
  8. полинути — Полинути, -ну́, -не́ш гл. Полетѣть. Ой коли б я зозуля, я б до неба полинула. Макс. Козак як голуб: знявся та й полинув. Ном. № 785. Словник української мови Грінченка