полинути
поли́нути
-ну, -неш, док., поет.
1》 Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.).
|| Почати переміщатися, пересуватись у просторі (про літаки, ракети і т. ін.).
2》 Легко, плавно попливти.
|| Почати текти.
3》 Поїхати, піти, побігти куди-небудь.
|| Вирушити, відправитися куди-небудь.
|| Стрімко поїхати, побігти і т. ін.
4》 Почати розповсюджуватися, поширюватись у просторі (про звуки, світло, запахи і т. ін.).
|| Почати поширюватися серед людей (про вісті, чутки і т. ін.).
5》 Почати швидко минати, збігати, відбуватися (про час, події і т. ін.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полинути — [полинутие] -ну, -неиш, нак. -ин', -ин'теи Орфоепічний словник української мови
- полинути — поли́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- полинути — ПОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (І. Нечуй-Левицький); Кравчина випускає гусей. Тривожно і радісно злетіли сірі гуси вгору і полинули, полинули... Словник української мови у 20 томах
- полинути — пла́вом пливти́ (плисти́, ли́нути і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, поли́нути і т. ін.). 1. Рухатися безперервним потоком (про людей). Все більшало людей на вулицях. Плавом пливла колона. Вона все зростала (Ю. Фразеологічний словник української мови
- полинути — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ... Словник синонімів української мови
- полинути — Поли́нути, -ну, -ли́неш; поли́нь, -ли́ньмо, -ли́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полинути — ПОЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет. 1. Легко, плавно полетіти (про птахів, комах і т. ін.). Вони [голубки] знялися з місця й полинули через озеро (Н.-Лев., III, 1956, 291); Кравчина випускає гусей. Словник української мови в 11 томах
- полинути — Полинути, -ну́, -не́ш гл. Полетѣть. Ой коли б я зозуля, я б до неба полинула. Макс. Козак як голуб: знявся та й полинув. Ном. № 785. Словник української мови Грінченка