полірувати —
-ую, -уєш, недок., перех. Технологічно обробляти поверхню чого-небудь, надаючи їй надзвичайного блиску. || під що. Обробляти поверхню чого-небудь із метою надати їй вигляду якого-небудь природного матеріалу. Полірувати під дуб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
полірувати —
полірува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
полірувати —
ПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. Технологічно обробляти поверхню чого-небудь, надаючи їй надзвичайного блиску. Їх [пластмаси] можна обточувати й різати, зварювати й клеїти, пресувати й відливати у форми, шліфувати й полірувати (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
полірувати —
(-ую, -уєш) недок., що чим; мол., жрм. Випивати невелику кількість спиртного напою після великої кількости іншого. Пиво полірують вином. БСРЖ, 455; ПСУМС, 55.
Словник жарґонної лексики української мови
полірувати —
ПОЛІРУВА́ТИ (обробляючи певним чином якусь поверхню, надавати їй блиску), ШЛІФУВА́ТИ, ГЛЯНСУВА́ТИ (ГЛЯНЦЮВА́ТИ) (ГЛЯНЦУВА́ТИ). — Док.: відполірува́ти, пополірува́ти, відшліфувати, пошліфува́ти, наглянсува́ти, ви́глянцувати.
Словник синонімів української мови
полірувати —
ПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Технологічно обробляти поверхню чого-небудь, надаючи їй надзвичайного блиску. Їх [пластмаси] можна обточувати й різати, зварювати й клеїти, пресувати й відливати у форми, шліфувати й полірувати (Наука..
Словник української мови в 11 томах