полірувати

полірува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

Технологічно обробляти поверхню чого-небудь, надаючи їй надзвичайного блиску.

|| під що. Обробляти поверхню чого-небудь із метою надати їй вигляду якого-небудь природного матеріалу. Полірувати під дуб.

Значення в інших словниках

1. полірувати — Дощити, вилощувати, вилощити, повилощувати, злощувати, злощити, позлощувати, налощувати, налощити, поналощувати, полощувати, полощити, дискувати, вилисковувати, вилискувати, повилисковувати, злисковувати, злискувати, позлисковувати, налисковувати...  Словник чужослів Павло Штепа
2. полірувати — полірува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. полірувати — ПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. Технологічно обробляти поверхню чого-небудь, надаючи їй надзвичайного блиску. Їх [пластмаси] можна обточувати й різати, зварювати й клеїти, пресувати й відливати у форми, шліфувати й полірувати (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. полірувати — (-ую, -уєш) недок., що чим; мол., жрм. Випивати невелику кількість спиртного напою після великої кількости іншого. Пиво полірують вином. БСРЖ, 455; ПСУМС, 55.  Словник жарґонної лексики української мови
5. полірувати — ПОЛІРУВА́ТИ (обробляючи певним чином якусь поверхню, надавати їй блиску), ШЛІФУВА́ТИ, ГЛЯНСУВА́ТИ (ГЛЯНЦЮВА́ТИ) (ГЛЯНЦУВА́ТИ). — Док.: відполірува́ти, пополірува́ти, відшліфувати, пошліфува́ти, наглянсува́ти, ви́глянцувати.  Словник синонімів української мови
6. полірувати — Полірува́ти, -ліру́ю, -ліру́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полірувати — ПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Технологічно обробляти поверхню чого-небудь, надаючи їй надзвичайного блиску. Їх [пластмаси] можна обточувати й різати, зварювати й клеїти, пресувати й відливати у форми, шліфувати й полірувати (Наука..  Словник української мови в 11 томах