полірувати
ПОЛІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
Технологічно обробляти поверхню чого-небудь, надаючи їй надзвичайного блиску.
Їх [пластмаси] можна обточувати й різати, зварювати й клеїти, пресувати й відливати у форми, шліфувати й полірувати (з наук.-попул. літ.);
Коло тераси під квітучим каштаном червонодеревець Карпо Карпович Морж полірує стіл (О. Корнійчук);
* Образно. Катерина Мироненко чистить і полірує до мармурового блиску попелясту сименталку на кличку Дрофа (І. Волошин);
// під що. Обробляти поверхню чого-небудь з метою надати їй вигляду якого-небудь природного матеріалу.
Полірувати під дуб.
Словник української мови (СУМ-20)