помийниця —
поми́йниця 1 іменник жіночого роду посудина поми́йниця 2 іменник жіночого роду, істота наймичка арх.
Орфографічний словник української мови
помийниця —
-і, ж. 1》 Кругла чи довгаста посудина для зливання помиїв. 2》 перен., заст. Жінка, яка служить у кого-небудь дома; наймичка. || зневажл. Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
помийниця —
ПОМИ́ЙНИЦЯ, і, ж. 1. Певна, конкретна посудина для зливання помиїв. Вона вилила з ночовок у помийницю луг (І. Нечуй-Левицький); Тимко набрав у кухоль води, повів Марка до помийниці (Григорій Тютюнник); Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску, ..
Словник української мови у 20 томах
помийниця —
ПОМИ́ЙНИЦЯ, і, ж. 1. Кругла чи довгаста посудина для зливання помиїв. Вона вилила з ночовок у помийницю луг (Н.-Лев., II, 1956, 286); Тимко набрав у кухоль води, повів Марка до помийниці (Тют., Вир, 1964, 365); Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску,..
Словник української мови в 11 томах