поринати —
порина́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
поринати —
ПІРНАТИ, упірнати, занурюватися; (у сніг) вгрузати, загрузати; (в юрбу) мішатися з чим; (в чому) зникати, ховатися; (- звуки) тонути, потопати; (у що)...
Словник синонімів Караванського
поринати —
-аю, -аєш, недок., поринути, -рину, -ринеш, док. 1》 у що і без додатка. Занурюватися з головою у воду; пірнати. || куди, у чому. Пливучи, занурюватись у хвилі. || Глибоко вгрузати (у сніг, пісок і т. ін.). || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поринати —
ПОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРИ́НУ́ТИ, ри́ну́, ри́не́ш, док. 1. у що і без дод. Занурюватися з головою у воду; пірнати. Юрко все пірнав, поринав до півдня, трохи не залився водою і нічого не знайшов (І.
Словник української мови у 20 томах
поринати —
пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр.
Фразеологічний словник української мови
поринати —
ВДУ́МУВАТИСЯ в що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ (УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ), ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ (УГЛИБЛЯ́ТИСЯ), ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). — Док.
Словник синонімів української мови
поринати —
ПОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРИ́НУ́ТИ, ри́ну́, ри́не́ш, док. 1. у що і без додатка. Занурюватися з головою у воду; пірнати. Юрко все пірнав, поринав до півдня, трохи не залився водою і нічого не знайшов (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
поринати —
Порина́ти, -на́ю, -єш гл. Нырять. Мнж. 141. На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали. Греб. 362. Любо місяцю з зорями в воду поринати. К. Досв. 90.
Словник української мови Грінченка