Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

порохно

Порохно́, -на́, -ну́

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. порохно — порохно́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. порохно — див. залишок; старий  Словник синонімів Вусика
  3. порохно — див. порохнина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порохно — ПОРОХНО́, а, с. Те саме, що порохня́. [Мавка:] Вона [верба] мене на зиму прийняла і порохном м'якеньким устелила для мене ложе (Леся Українка); Очі його, великі і нерухливі, світилися мертвим, скляним блиском, блиском вогкого, гнилого порохна...  Словник української мови у 20 томах
  5. порохно — порохня́ (рідше по́рох, порохно́ і т. ін.) си́плеться з кого, перев. жарт. Хтось дуже старий. — А ще і піп у вас — порохня з нього сиплеться,— кинув Безпалько, переглядаючи грамофонні пластинки (А.  Фразеологічний словник української мови
  6. порохно — II. НЕ́ГІДЬ збірн., розм. (що-небудь непридатне, непотрібне, погане); НЕПО́ТРІБ (непотрібні речі); ДРА́НТЯ зневажл., МО́ТЛОХ зневажл., ПОРОХНО́ (ПОРОХНЯ́) зневажл. (про все погане, нецінне, непотрібне). (Чубенко:) Чого це від тебе димом тягне?...  Словник синонімів української мови
  7. порохно — ПОРОХНО́, а, с. Те саме, що порохня́. [Мавка:] Вона [верба] мене на зиму прийняла і порохном м’якеньким устелила для мене ложе (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  8. порохно — Порохно́, -на́ с. = порохня. Угор.  Словник української мови Грінченка