порохно

ПОРОХНО́, а, с.

Те саме, що порохня́.

[Мавка:] Вона [верба] мене на зиму прийняла і порохном м'якеньким устелила для мене ложе (Леся Українка);

Очі його, великі і нерухливі, світилися мертвим, скляним блиском, блиском вогкого, гнилого порохна, яріючого серед потемків (І. Франко);

Місце .. було казковим: дикі лугові верби з дуплами і порохном, що висвічує, луговий острів, пахучий, безлюдний (Григорій Тютюнник);

Байдуже їй, що Хо з усієї сили намагається налякати її .. Байдуже! Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський);

Колишні царські лизоблюди Чи блюдолизи – все одно! Небавом і сліда не буде Од вас, огидне порохно! (М. Рильський);

* У порівн. На темній одежі світились руки, прозорі й молочні, як поночі порохно (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. порохно — порохно́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. порохно — див. залишок; старий  Словник синонімів Вусика
3. порохно — див. порохнина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порохно — порохня́ (рідше по́рох, порохно́ і т. ін.) си́плеться з кого, перев. жарт. Хтось дуже старий. — А ще і піп у вас — порохня з нього сиплеться,— кинув Безпалько, переглядаючи грамофонні пластинки (А.  Фразеологічний словник української мови
5. порохно — II. НЕ́ГІДЬ збірн., розм. (що-небудь непридатне, непотрібне, погане); НЕПО́ТРІБ (непотрібні речі); ДРА́НТЯ зневажл., МО́ТЛОХ зневажл., ПОРОХНО́ (ПОРОХНЯ́) зневажл. (про все погане, нецінне, непотрібне). (Чубенко:) Чого це від тебе димом тягне?...  Словник синонімів української мови
6. порохно — Порохно́, -на́, -ну́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. порохно — ПОРОХНО́, а, с. Те саме, що порохня́. [Мавка:] Вона [верба] мене на зиму прийняла і порохном м’якеньким устелила для мене ложе (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. порохно — Порохно́, -на́ с. = порохня. Угор.  Словник української мови Грінченка