порохня
ПОРОХНЯ́, і́, ж.
1. Середина трухлявого або гнилого дерева; потерть, труха.
Великий дуб, та порохнею напханий (прислів'я);
Стіни [хатки] попрогнивали, вивалювалися, порохня сипалася з голих колод (Панас Мирний);
Він підійшов до трухлявого побіленого зрубу, підважив плечем – і хистка будова звалилася, обдавши здивованих теслярів цілою хмарою їдкої дерев'яної порохні (М. Руденко);
// Сипка маса рештків чого-небудь зотлілого, подрібненого і т. ін.
За бійницями .. отаборився рожевощокий жрець науки, який щохвилини готовий скинути мантію, щоб засипати отруйними стрілами кожного, хто наважиться небезпечно дмухнути на його ефемерну, зліплену з паперової порохні, славу (М. Руденко).
2. перен., зневажл. Про що-небудь старе, нецінне, непотрібне.
Хай тріщить, розвалюється старе й трухляве, хай летить за вітром столітня солом'яна порохня – вище голову, ширше плечі, богатирі!.. (М. Руденко);
// лайл. Про дуже стару або нікчемну людину.
– Ех ти, вошива порохня! Кого вчиш, тиловий кріль?! (Ю. Яновський).
3. рідко. Порох, курява, пилюка.
Лютий звір ревів десь під скалою, Лиш в порохні його виднівся слід (І. Франко);
Газик легко котився по курній степовій дорозі, лишаючи позад себе величезний хвіст збуреної скатами порохні (С. Голованівський).
Узя́тися порохне́ю (порохно́м) див. узя́тися.
◇ (1) Порохня́ (рідше по́рох, порохно́ і т. ін.) си́плеться з кого, перев. жарт. – хтось дуже старий.
– А ще і піп у вас – порохня з нього сиплеться, – кинув Безпалько, переглядаючи грамофонні пластинки (А. Головко);
[Дідок:] Може, ти й підтопталась, а я ще потанцював би. [Баба:] Ну, подумайте! Та з тебе ж порох сиплеться! (Я. Мамонтов);
А з нього, кажуть люди, вже сипався пісок (М. Вороний);
// зі сл. стари́й, підто́птаний і под. уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, зовсім.
– Він був низький, присадкуватий, як печериця, старий, аж порохня з його [з нього] сипалась (І. Нечуй-Левицький);
– Він уже підтоптаний, вже порохно з нього сиплеться, – не звертав уваги на .. запитання рудий. – Він тільки те й робить, що троянди вирощує (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)