порушення

Пору́шення, -ння; -шення, -шень і -шеннів

Значення в інших словниках

1. порушення — пору́шення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. порушення — [поурушеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
3. порушення — -я, с. 1》 чого. Дія за знач. порушити 1-4) і порушитися 1). Порушення кримінальної справи — перша стадія кримінального судочинства, на якій розв'язується питання про можливість почати провадження кримінальної справи. 2》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порушення — ПОРУ́ШЕННЯ, я, с. 1. чого. Дія за знач. пору́шити 1–4 і пору́шитися 1. Улаштувати другий напад на чужі отари він не наважувався: те, що можна було собі дозволити в путі, тепер би лише зганьбило його, як кричуще порушення старовинного звичаю (З.  Словник української мови у 20 томах
5. порушення — ПОРУ́ШЕННЯ (відхилення від правил, законів, невідповідність традиції, звичаям тощо), НЕДОТРИ́МАННЯ, НЕДОДЕ́РЖАННЯ, ЕКСЦЕ́С книжн., ПЕРЕСТУ́ПЛЕННЯ заст.  Словник синонімів української мови
6. порушення — ПОРУ́ШЕННЯ, я, с. 1. чого. Дія за знач. пору́шити 1-4 і пору́шитися 1. — За дорученням фракції соціал-демократів більшовиків я заявляю рішучий протест проти цього зухвалого порушення самих основ свободи і демократії (Головко, II, 1957, 521)...  Словник української мови в 11 томах