порушення
ПОРУ́ШЕННЯ, я, с.
1. чого. Дія за знач. пору́шити 1–4 і пору́шитися 1.
Улаштувати другий напад на чужі отари він не наважувався: те, що можна було собі дозволити в путі, тепер би лише зганьбило його, як кричуще порушення старовинного звичаю (З. Тулуб);
Всякі роботи, зв'язані з можливим порушенням сну і спокою хворих (наприклад, миття і прибирання палат), не дозволяються (з навч. літ.);
Повість “Маслини” [В. Дрозда] цінна порушенням злободенного питання про моральну відповідальність людини перед своїм народом, суспільством і часом (із журн.).
2. розм. Відхилення від правил, відступ від законів, невідповідність традиції, звичаям і т. ін.
Блаженкова обслуга, найхитріша з усіх обслуг, знову, замість п'яти мін, випустила сім. Ці орли, певно, надіються, що старший лейтенант за пострілами інших не помітить їхнього порушення (О. Гончар);
Кожного ранку Гнат об'їжджає село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу, чи немає ніяких порушень (Григорій Тютюнник).
3. спец. Відхилення в ході, перебігу фізіологічного процесу, функціонуванні якого-небудь органу і т. ін.
Зловживання чаєм може викликати легку збудженість, неспокійний сон, прискорене серцебиття і порушення травлення (з наук.-попул. літ.);
Для лікування неврозів і функціональних порушень у органічних хворих стали застосовувати терапію сном (з наук.-попул. літ.);
Порушення обміну речовин.
Словник української мови (СУМ-20)