1. Словник української мови у 20 томах

порушення

ПОРУ́ШЕННЯ, я, с.

1. чого. Дія за знач. пору́шити 1–4 і пору́шитися 1.

Улаштувати другий напад на чужі отари він не наважувався: те, що можна було собі дозволити в путі, тепер би лише зганьбило його, як кричуще порушення старовинного звичаю (З. Тулуб);

Всякі роботи, зв'язані з можливим порушенням сну і спокою хворих (наприклад, миття і прибирання палат), не дозволяються (з навч. літ.);

Повість “Маслини” [В. Дрозда] цінна порушенням злободенного питання про моральну відповідальність людини перед своїм народом, суспільством і часом (із журн.).

2. розм. Відхилення від правил, відступ від законів, невідповідність традиції, звичаям і т. ін.

Блаженкова обслуга, найхитріша з усіх обслуг, знову, замість п'яти мін, випустила сім. Ці орли, певно, надіються, що старший лейтенант за пострілами інших не помітить їхнього порушення (О. Гончар);

Кожного ранку Гнат об'їжджає село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу, чи немає ніяких порушень (Григорій Тютюнник).

3. спец. Відхилення в ході, перебігу фізіологічного процесу, функціонуванні якого-небудь органу і т. ін.

Зловживання чаєм може викликати легку збудженість, неспокійний сон, прискорене серцебиття і порушення травлення (з наук.-попул. літ.);

Для лікування неврозів і функціональних порушень у органічних хворих стали застосовувати терапію сном (з наук.-попул. літ.);

Порушення обміну речовин.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порушення — пору́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. порушення — [поурушеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  3. порушення — -я, с. 1》 чого. Дія за знач. порушити 1-4) і порушитися 1). Порушення кримінальної справи — перша стадія кримінального судочинства, на якій розв'язується питання про можливість почати провадження кримінальної справи. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порушення — ПОРУ́ШЕННЯ (відхилення від правил, законів, невідповідність традиції, звичаям тощо), НЕДОТРИ́МАННЯ, НЕДОДЕ́РЖАННЯ, ЕКСЦЕ́С книжн., ПЕРЕСТУ́ПЛЕННЯ заст. Словник синонімів української мови
  5. порушення — Пору́шення, -ння; -шення, -шень і -шеннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. порушення — ПОРУ́ШЕННЯ, я, с. 1. чого. Дія за знач. пору́шити 1-4 і пору́шитися 1. — За дорученням фракції соціал-демократів більшовиків я заявляю рішучий протест проти цього зухвалого порушення самих основ свободи і демократії (Головко, II, 1957, 521)... Словник української мови в 11 томах