порушення
ПОРУ́ШЕННЯ, я, с.
1. чого. Дія за знач. пору́шити 1-4 і пору́шитися 1.
— За дорученням фракції соціал-демократів більшовиків я заявляю рішучий протест проти цього зухвалого порушення самих основ свободи і демократії (Головко, II, 1957, 521);
Улаштувати другий напад на чужі отари він не наважувався: те, що можна було собі дозволити в путі, тепер би лише зганьбило його, як кричуще порушення старовинного звичаю (Тулуб, В степу… 1964, 118);
Всякі роботи, зв’язані з можливим порушенням сну і спокою хворих (наприклад, миття і прибирання палат), не дозволяються (Заг. догляд за хворими, 1957, 29);
Повість «Маслини» [В. Дрозда] цінна порушенням злободенного питання про моральну відповідальність людини перед своїм народом, суспільством і часом (Вітч., 6, 1968, 202).
2. розм. Відхилення від правил, відступ від законів, невідповідність традиції, звичаям і т. ін.
Блаженкова обслуга, найхитріша з усіх обслуг, знову, замість п’яти мін, випустила сім. Ці орли, певно, надіються, що старший лейтенант за пострілами інших не помітить їхнього порушення (Гончар, III, 1959, 276);
Кожного ранку Гнат об’їжджає село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу, чи немає ніяких порушень, як-от крадіжка колгоспного майна, порубка дерев на шляху, ночівля проїжджих та перехожих без його дозволу і т. д. (Тют., Вир, 1964, 65).
3. спец. Відхилення в ході, перебігу фізіологічного процесу, функціонуванні якого-небудь органу і т. ін.
Зловживання чаєм може викликати легку збудженість, неспокійний сон, прискорене серцебиття і порушення травлення (Укр. страви, 1957, 284);
Для лікування неврозів і функціональних порушень у органічних хворих стали застосовувати терапію сном (Наука.., 4, 1961, 45);
Порушення обміну речовин.
Значення в інших словниках
- порушення — пору́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- порушення — [поурушеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- порушення — -я, с. 1》 чого. Дія за знач. порушити 1-4) і порушитися 1). Порушення кримінальної справи — перша стадія кримінального судочинства, на якій розв'язується питання про можливість почати провадження кримінальної справи. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порушення — ПОРУ́ШЕННЯ, я, с. 1. чого. Дія за знач. пору́шити 1–4 і пору́шитися 1. Улаштувати другий напад на чужі отари він не наважувався: те, що можна було собі дозволити в путі, тепер би лише зганьбило його, як кричуще порушення старовинного звичаю (З. Словник української мови у 20 томах
- порушення — ПОРУ́ШЕННЯ (відхилення від правил, законів, невідповідність традиції, звичаям тощо), НЕДОТРИ́МАННЯ, НЕДОДЕ́РЖАННЯ, ЕКСЦЕ́С книжн., ПЕРЕСТУ́ПЛЕННЯ заст. Словник синонімів української мови
- порушення — Пору́шення, -ння; -шення, -шень і -шеннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)