порушений

ПОРУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пору́шити.

[Годвінсон:] Ще заповідь порушена: він матір не поважає (Л. Укр., III, 1952, 78);

Народний суд не тільки відновлює порушене право жінки, але й розглядає питання про відповідальність осіб, винних в порушенні прав громадян (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 50);

Вічний його [потоку] спокій був порушений хіба лише тоді, коли топився зимовий сніг і болотними швидкими струями збігав до сумного потоку (Кобр., Вибр., 1954, 83);

У цей час дозвілля Сахно зненацька було порушене (Смолич, І, 1958, 86);

Ремонтники попереду лагодили порушену бандами колію, і вся колона змушена була припинити свій рух (Гончар, II, 1959, 110);

Відомо, що порушені пораненням або іншим патологічним процесом мозкові клітини взагалі не відновлюються (Рад. психол. наука.., 1958, 459);

Ми читали наголос поезії та драми, дебатували про порушені там думки (Фр., IV, 1950, 242);

Аудиторія виявила великий інтерес до порушеного питання і прагнула поширити його (Смолич, Розм. з чит., 1953, 183);

— Добре, добре! — крикнув я з-під моста, порушений жалібним Хоминим співом (Фр., І, 1955, 75);

Побачивши, яка біда її спіткала, Тадеуш підійшов, схилився їй до ніг, Жалем порушений (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 163);

Мов море, порушене легким вітром, так меркотів той облиск [вогнів] над долиною (Фр., VI, 1951, 57);

Притамовуючи в собі вороже почуття, він мовчазно відходив від машини, а повернувшись на свою дільницю, завзято напосідав ломом на скелю, відриваючи від неї великі, ледве порушені вибухом брили, ніби хотів вилити свою злість чи посперечатися з машиною (Коцюба, Нові береги, 1959, 86);

Одвага наша — меч, политий кров’ю, Бряжчить у піхвах, ржа його взяла. Чия рука, порушена любов’ю, Той меч із піхви видобуть здола? (Л. Укр., I, 1951, 114);

Опівдні повернулися брати додому. Наймолодший з них, що варив сьогодні обід, вийняв із печі страву та побачив, що вона порушена (Укр.. казки, легенди.., 1957, 79);

// пору́шено, безос. присудк. сл.

Широке коло проблем, переважно морального характеру, порушено в поемі (Вітч., 3, 1969, 155).

2. у знач. прикм., діал. Зворушений, схвильований.

Вона схопила руку паничеву й хтіла була поцілувати. Він швидко висмикнув руку, а намість того сам, порушений і застиданий, поцілував стару (Крим., Вибр., 1965, 356);

Громада стояла німа, глибоко порушена (Коцюб., І, 1955, 74).