посланець —
[посланеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і /-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў і [посланец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -нцев'і /-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
посланець —
-нця, рідко посланець, -нця, ч. Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець. || Представник держави, посланий в іншу державу з якою-небудь дипломатичною місією. || Делегат з'їзду, конгресу і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
посланець —
ПОСЛА́НЕЦЬ див. послане́ць. ПОСЛАНЕ́ЦЬ, нця́, рідко ПОСЛА́НЕЦЬ, нця, ч. Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець.
Словник української мови у 20 томах
посланець —
ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді..
Словник синонімів української мови
посланець —
ПОСЛАНЕ́ЦЬ, нця́, рідко ПОСЛА́НЕЦЬ, нця, ч. Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець.
Словник української мови в 11 томах
посланець —
Послане́ць, -нця́ м. = післанець. Драг. 170. Св. Л. 102. Посланця не тнуть, не рубають. Ном. № 949.
Словник української мови Грінченка